Пам’ятники і скульптури

Альтанка (датування – кін. ХІХ ст., місцезнаходження – вул. Покровська площа).

А що ми знаємо про неї? Лише те, що вона була побудована у минулому столітті. Але ким? З якого приводу?

Наприкінці ХІХ століття петербурзькі вчені дійшли висновку – в нашому місті мають бути поклади нафти. Приїхали до Сум, зайшли до земства, домовились про пошукові роботи. Місце для них було відведено прямо перед земською управою, на площі. З’явилася свердловина, але нафти не виявили. Про свердловину може забули б, якби не купець другої гільдії, родич Харитоненка – Ліщинський. Йому тоді належав сад, який він подарував місту і який сьогодні є частиною міського парку. Купець долучав до саду ще шмат землі, на якому була і ця свердловина. За розпорядженням Ліщинського перша свердловина була закрита стальною плитою і на її місці у другій половині ХІХ століття зведено альтанку. Хто ж був автором цієї споруди?

Автором проекту альтанки як, до речі, і сторожового будиночку на Покровській площі був Матвій Щавеліїв. Він був міщанином м. Суми. Народився 5 серпня 1864 року. Його батько – селянин Курської губернії. В Сумах М. Щавеліїв працював креслярем у Земській управі. Біля альтанки посадили акуратні алеї. По вихідним дням грав духовий оркестр. Ні революції, ні війни не зачепили своєю руйнівною силою старовинну прикрасу міста. Мистецьке дерев’яне різьблення мовби не старіло.

Такою залишається альтанка і сьогодні. Як і багато років тому, в альтанці грає духовий оркестр влітку, а поряд кружляють пари в ритмі старовинного вальсу.

Показати на карті

Дитячий парк “Казка”

Дитячий парк «Казка» був відкритий в 1985 році на честь 40-річчя Перемоги. Він знаходиться в центрі міста між річками Псел та Сумкою вздовж проспекту ім. Т.Г. Шевченка.

Будівництво парку було генеральною задумкою Михайла Опанасовича Лушпи, над проектом працював архітектор В.М. Ухань. Лушпа залучив до участі в будівництві, дизайну малих і великих архітектурних форм буквально всіх: сумські підприємства, художників, учнів шкіл, студентів. Але основне навантаження лягло на плечі працівників СМНВО ім. М. Фрунзе. Вони будували замки, водойми, на одному з яких, до речі, стояла на якорі міні-модель корабля з усим рухомим і нерухомим такелажем.

Відкриття парку було справжнім святом. Мешканці міста отримали свою власну міську «Казку» – із старовинними фортецями, дерев’яними підвісними мостами, прозорими озерами, казковими персонажами, втіленими в скульптури. Парк був облаштований гойдалками різних конструкцій, фонтанами, клумбами з розкішними квітами та хитромудрими атракціонами – «Орбітою», «Веселими гірками», «Сонечком» та інш. На території парку були розташовані спортивний комплекс, кам’яні фортеці, дитяче кафе.

Протягом декількох років «Казка» вважалася одним з найкращих парків подібного типу в СРСР, була гордістю і красою міста Суми. Парк часто зображували на радянських листівках.

На жаль, до кінця 1980-х років через відсутність належного фінансування, вандалізму відвідувачів паркове господарство прийшло в занепад. У 2007 році парк збиралися закрити через відсутність належних умов для відпочинку городян. А в 2008 році депутати міськради ухвалили рішення передати майно дитячого парку «Казка» комунальному підприємству «Сумикомунінвест».

Показати на карті

Меморіальний Будинок-музей А.П. Чехова (вул. Чехова, 79)

На живописній околиці Сум – Луці розміщено Меморіальний Будинок-музей А.П. Чехова. Тут в садибі поміщиків Линтварьових письменник з родиною жив улітку 1888 – 1889 рр. Нині в літературно-меморіальній експозиції музею відтворено обстановку затишних кімнат, того часу: меблі, предмети побуту, посуд, картини. Серед експонатів – порцелянова тарілка з дарчим написом О.М. Линтварьовій, на якій брат письменника Михайло зобразив флігель, де жили Чехови, столові предмети, що належали їх родині, тарілка, подарована А.П. Чеховим селянській родині з Луки. Привертають увагу малюнки брата Антона Павловича художника Миколи Чехова. Неподалік, на Лучанському кладовищі, знаходиться могила М. Чехова.

Показати на карті

Пам’ятник І.Г. Харитоненку

На Покровській площі встановлено бронзовий пам’ятник промисловцю, мільйонеру, меценату І.Г. Харитоненку (1822-1891). Він є копією (автор – скульптор А.А. Івченко) з оригіналу відомого російського скульптора О.М. Опєкушина, який було встановлено на численні прохання вдячних сумчан 1 жовтня 1899 року. В 20-ті роки XX століття його було знищено. Скульптуру відновлено за тогочасними фотографіями.

Іван Герасимович Харитоненко зображений на повний зріст в позі, статичність якої підкреслена жестом правої руки, закладеної за борт сюртука, незначним поворотом трохи схиленої голови і задумливим виразом обличчя. Скульптура знаходиться на оригінальному прямокутному, трохи звуженому догори постаменті з червоного граніту, що має за основу досить високий цоколь з трьома східцями у центрі фасадного боку.

Велика кількість профілів по верхньому і нижньому краях постаменту фактурно збагачуючи поверхню, роблять його подібним до пілона, що посилює монументальне звучання пам’ятника в цілому.

Рішенням сесії Сумської міської ради від 17 червня 1991 року було прийняте наступне: «…відновити пам’ятник І.Г. Харитоненку, що має значну художню цінність, автором якого був видатний скульптор О.М. Опекушин, з реставрацією постаменту довкола пам’ятника на червоній площі».

Показати на карті

Пам’ятник цукру

Колись цукор виробляли у вигляді великих пресованих кубиків. Ми також вирішили скласти скульптуру з кубів, використовуючи для цього камінь вапняк розміром 48 х 48 х 48 см. Цей камінь ми обрали невипадково. Вапняк в слов’янській міфології вважається енергетичним каменем, з якого будували церкви і робили культові скульптури. Але це має бути не просто куб, а Пам’ятник цукру як символічний постамент для майбутніх Харитоненко.

Спіраль символізує поштовх до постійного розвитку та вселяє надію на відновлення і відродження цукрової індустрії в Сумах, відродження кращих традицій меценатства. Модуль сходинки створюють пам’ятник розміром 2,4 х 2,4 х 2,4 м. Куб символізує всесвіт, стабільність. Вершина постаменту символізує високий статус людини, який своєю працею вихваляє і перебудовує Суми, наслідуючи гасло родини Харитоненків «Трудом прівозношусь». Таким чином, проект має ідейно-виховне навантаження.

Показати на карті

Свято-Троїцький собор (датування – поч. XX ст., місцезнаходження – вул. Троїцька, 32)

Троїцький собор у Сумах – це вже третій в історії міста храм, освячений в честь Святої Трійці.

Харитоненко забажав увічнити в новій церкві імена всіх членів своєї сім’ї. На найбільшому дзвоні в 760 пудів значився напис «О здравии и спасении рабов божьих Павла, Веры, Иоанна, Елены и Наталии» (маються на увазі, окрім Павла—дружина і діти), а на меншому, 330-пудовому, «Упокой, Господи, усопших рабов божьих Иоанна и Наталию» (батьки П. І. Харитоненка).

Для встановлення таких розмірів і ваги дзвонів завод Самгіних відрядив до Сум майстра Д. С. Калашникова. Під його безпосереднім керівництвом і відбулось підняття в неділю 16 червня 1913 року 11 дзвонів на дзвіницю. На це видовище, як писала газета, зібралось не менше 5 тисяч сумчан.

Через тиждень були завершені всі роботи на дзвіниці, і ввечері 22 червня під час всеношної задзвонили 11 дзвонів. А другого дня встановили 12-й, останній головний дзвін. Таким чином, на Троїцькому соборі, ще не освяченому, дзвонили 12 дзвонів. Планувалося встановити ще три. Один із них, вагою 150 пудів, відливали на заводі, а два невеликих, вагою 25 і 5 пудів, вирішили зняти із дзвіниці старої Троїцької церкви.

Після революції храм майже не змінився. Однак, під час Великої Вітчизняної війни, снарядом пошкодило центральний купол. А під час випадкової пожежі згоріла більша половина перекриття. 1945 року на кошти релігійної громади відремонтували пошкоджений пожежею верх, а 1949 року відновили купол. 1950 року в храмі провели незначний ремонт підвальних приміщень.

Тільки 1976 року науково-дослідний відділ інституту «Укрреставрація» підготував проектну документацію для повної реставрації Троїцького собору. Реставрація тривала більше десяти років. Його було пристосовано під зал органної музики. І тільки тепер, коли орган перенесли в філармонію, сумчани і гості нашого міста по-справжньому можуть оцінити велич і красу Троїцького собору.

Показати на карті

Свято-Воскресенський кафедральний собор (датування – 1702 р., місцезнаходження – пл. Незалежностi,19)

З будівель XVII століття до наших днів збереглася лише одна — Воскресенська церква. Споруджувалась вона коштом першого сумського полковника Г. Кондратьєва з кінця XVII століття по 1702 рік.

Майстри, які зводили церкву, зважили на тривожну обстановку тих часів й надали споруді оборонного характеру. Її масивні стіни, здатні витримати будь-яку облогу, прорізують вузькі амбразури вікон. У давнину церкву оперізував високий глухий мур.

Легенди твердять, що саме з просторого, пізніше засипаного підвалу споруди йшов підземний хід до Псла. Та коли вже мова зайшла про легенду, згадаємо ще одну. Вона розповідає про те, що у Г. Кондратьєва була сестра-розбійниця. Марно умовляв її полковник облишити темний і ганебний промисел. І от одного разу, спіймавши розбійницю на «гарячому», коли вона грабувала купецьку валку, Кондратьєв велів замурувати її в стіну будівлі, що зводилась. Із старовинною легендою перегукується загадкова знахідка, зроблена 1936 року студентами машинобудівного технікуму. Разом з викладачем історії прийшли вони на екскурсію до Воскресенської церкви і, оглядаючи її потужні мури, випадково натрапили на сховану в товщі стін нішу з людським скелетом.

Показати на карті

Спасо-Преображенський собор (датування – друга половина XVIII ст., місцезнаходження – вул. Соборна, 31)

Його золоті куполи з триметровими скульптурами апостолів і 56-метрова дзвіниця з курантами видніються з будь-якої точки міста. Сумський Соборний храм згідно зі старими актами завжди був храмом Преображення Господнього. Про рік початку будівництва можемо прочитати у архівних записах від 1802 року: «17 марта 1661 года был освящен алтарь церкви…». Перший дерев’яний храм згорів і був відбудований в 1694 році полковником Герасимом Кондратьєвим. А майже через століття – 13 липня 1776 року – був закладений вже кам’яний соборний храм.

Будівництво кам’яної дзвіниці розпочалося трохи пізніше – 15 червня 1797 року. Великий дзвін для неї був узятий з Успенського чоловічого монастиря. Напис на дзвоні свідчить, що виготовлений він був на кошти статського радника Якова Шубського. Другий, трохи менший дзвін, пожертвував сумчанин Данило Забродський. Слід сказати, що соборний храм мав багато благодійників. Найщедрішими були Федір Філоненко, купці Пилип Сидоренко, Андрій Копилов, цеховий Матвій Алейников. Цікаво, що в архівних документах з-поміж прізвищ щедрих меценатів згадуються і жінки: Євдокія Парафієвська та Олена Крамаренко.

Окрасою храму є іконостас, створений із витонченого білого мармуру й зеленого малахіту. Серед ікон Спасо-Преображенського собору предметом особливого благоговіння здавна була Курська ікона Божої Матері, подарована храму курськими купцями в 1780 році. Також цінним у духовному плані є список Тихвинської ікони Божої Матері та ікона Апостола Первомученика архідиякона Стефана з частиною мощів святого. Кам’яне склепіння храму вкрите вигадливим і витонченим розписом, нашу уяву вражають ліпні оздоблення і різьблення по мармуру.

І стоїть собор, освітлений і чистий, як тоді, в сиву давнину, коли вперше тут виник, вичарувався з душ своїх прекрасних мудрих майстрів. Крізь міський гомін все сильніше звучать церковні дзвони, які закликають нас до відродження духовності.

Показати на карті

Панорама міста